Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 910/27778/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівДемидової А.М., Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Військової частини А0215на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 07.12.2015 Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016у справі№ 910/27778/15Господарського судуміста Києваза позовомВійськової частини А0215доПублічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський"третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна"простягнення 165029,36 грнза участю представників:

позивача: Качмар Г.М., дов. від 30.12.2015;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

третя особа: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2015 у справі №910/27778/15 (суддя - Карабань Я.А.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В.,судді - Руденко М.А., Дідиченко М.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2015 у справі №910/27778/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 29.07.2016, у зв'язку з відпусткою судді Козир Т.П., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 910/27778/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.07.2016, у зв'язку з відпусткою судді Козир Т.П., для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Гольцова Л.А. (доповідач), судді - Демидова А.М., Іванова Л.Б.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняте у даній справі судове рішення залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу від третьої особи не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між Військовою частиною А0215 (Замовник) та ТОВ "Росінтек-Україна" (Постачальник) 08.09.2014 укладений договір № 162/14 про закупівлю товарів за державні кошти, за умовами якого Постачальник зобов'язався в 2014 році поставити Замовникові товар, зазначений у п. 1.2 та у специфікації товару (додаток № 1 до договору), а Замовник - прийняти та оплатити товар. Найменування товару: лопаті несучого гвинта 24-2700-00 в кількості 6 штук загальною вартістю 28020000,00 грн (товар).

Згідно зі специфікацією та пунктами 1.4, 5.1 договору, товар постачається в термін до 01.11.2014. Товар постачається після відправлення Замовником (командиром військової частини А0215) Постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов договору та визначаються обсяги закупівлі товару.

Пунктом 11.6 договору передбачено, що Постачальником внесено забезпечення виконання умов договору в сумі 112080,00 грн. Вид надання забезпечення виконання договору про закупівлю: гарантія (безвідклична, безумовна банківська гарантія, оформлена відповідно до вимог постанови Правління Національного банку України від 15.12.2014 №639).

Судами попередніх інстанції досліджено, що відповідачем 05.09.2014 надано позивачу гарантійний лист № 24-05-2272 "Гарантія забезпечення виконання договору про закупівлю № 259/09-Г", відповідно до якої, відповідач (Гарант) зобов'язався виплатити позивачу (Бенефіціар) будь-яку суму в межах загальної суми цієї гарантії, що становить 112080,00 грн, після одержання гарантом викладеної на українській мові та підписаної уповноваженою особою письмової вимоги Бенефіціара, який заявляє про невиконання або несвоєчасне виконання Принципалом (третя особа) своїх зобов'язань за договором закупівлі та/або порушення якості (комплектності) та/або кількості товару.

Гарант в десятиденний строк з моменту отримання письмової вимоги Бенефіціара (з доданими до неї документами) розглядає та перевіряє її відповідність умовам даної гарантії, та перераховує на рахунок Бенефіціара суму, яка визначена в цій гарантії.

Гарант має право відмовити Бенефіціарові, якщо вимога або додані до неї документи: не відповідають умовам гарантії; подані гарантові по закінчення строку дії гарантії.

Письмова вимога Бенефіціара повинна бути відправлена на поштову адресу Гаранта: 01001, м. Київ, провулок Рильський, буд. 10-12/3, разом з: копією(ями) засвідченою(ними) Бенефіціаром відповідного(них) документа(ів), яка(і) підтверджують, що Принципал не виконав свої зобов'язання за договором; карткою із зразками підпису посадової особи Бенефіціара, яка підписала вимогу і посвідчена нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством.

Термін банківської гарантії до 31.01.2015 включно. Зобов'язання Гаранта за цією гарантією припиняються, зокрема, закінченням строку, на який видана гарантія.

Господарські суди під час розгляду справи встановили, що позивач 04.12.2014 звернувся до відповідача з вимогою № 350/129/138/308/пс, в якій послався на невиконання Принципалом договору №162/14, а тому Гарант має виплатити 112 080,00 грн. Вимога підписана тимчасово виконуючим обов'язки командиром військової частини А 0215 Сідаш В.В.

До вимоги № 350/129/138/308/пс позивачем додані: 1) засвідчена копія повідомлення № 350/129/138/1936/пс; 2) засвідчена копія доповіді про порушення строків постачання; 3) засвідчена копія картки із зразками підписів; 4) засвідчена копія гарантії.

За результатами розгляду вимоги, відповідачем відмовлено Бенефіціарові у її задоволенні, з посиланням на те, що вимогу підписано не уповноваженою особою та не надано передбачених гарантією картки із зразками підпису посадової особи Бенефіціара, що підписала вимогу, яка має бути посвідчена нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством; не надано копії документів, посвідчених Бенефіціаром, які підтверджують, що Принципал не виконав зобов'язання за договором закупівлі та не додано договір від 08.09.2014 № 162/14, який повинен містити предмет, що відповідає умовам гарантії і строки виконання поставки товарів, що є простроченими.

В подальшому позивач 20.01.2015 звернувся до відповідача з повторною вимогою №350/129/138/130/пс про виплату гарантії в сумі 112080,00 грн, (підписана командиром військової частини А0215 Байдак Ю.А.).

Проте, відповідач листом від 03.02.2015 № 24-05-1551 зазначив, що Бенефіціар не дотримався умов гарантії та не надав Банку всіх належним чином оформлених документів, передбачених гарантією, а саме: 1) картку із зразками підпису посадової особи Бенефіціара (оригінал), яка підписала вимогу (має бути посвідчена нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством); 2) копії документів, посвідчених Бенефіціаром, які підтверджують, що Принципал не виконав зобов'язання за договором.

Відповідач також послався на те, що відповідно до умов договору Принципал мав поставити товар в термін до 01.11.2014 після відправлення Бенефіціаром Принципалу повідомлення про готовність виконати умови договору. Однак позивачем надано копію такого повідомлення, але не надано доказів його відправлення, в зв'язку з чим неможливо встановити, що строк виконання зобов'язання за договором настав і з боку Принципала існує порушення.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України та надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Статтею 560 ЦК України визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частинами 1, 2, 3 ст. 563 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.

Згідно з ч. 1 ст. 565 ЦК України, гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Таким чином, обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 12.09.2011 у справі № 8/351).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами попередніх інстанцій досліджено та встановлено, що направлені Бенефіціаром копії карток із зразками підпису посадової особи, яка підписала вищезазначені вимоги, не завірені належним чином (не посвідчені нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством), з огляду на що, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірним висновок судів про недотримання позивачем вимог гарантії при зверненні до відповідача з наведеними вище гарантійними листами.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Матеріали справи свідчать про те, що судами попередніх інстанцій в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 1115, 1117 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень у даній справі не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених рішення та постанови судів попередніх інстанцій, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військової частини А0215 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 у справі №910/27778/15 - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді А.М. ДЕМИДОВА

Л.Б. ІВАНОВА